МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ІНДИВІДУАЛЬНА ДОМАШНЯ РОБОТА
з «Організаційного забезпечення інформаційної безпеки»
на тему:
«АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТА ЗАДАЧ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ ЗА ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ»
Домашню роботу
ЗМІСТ
ВСТУП 3
ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ 4
ФРАНЦІЯ 5
Генеральна дирекція зовнішньої безпеки (DGSE) 7
Управління військової розвідки (DRM) 8
НІМЕЧЧИНА 9
Федеральне бюро інформаційно-технічної безпеки (BSI) 10
Федеральна розвідувальна служба (BND) 11
Федеральне бюро захисту конституції (BfV) 11
ВЕЛИКОБРИТАНІЯ 12
Парламентський комітет з развідки і безпеки 12
Внутрішня розвідка МІ6 (SIS) 14
Контрозвідувальна служба МІ5 14
Центр урядового зв’язку (GCHQ) 14
ВИСНОВКИ 15
Список використаної літератури 16
ВСТУП
Згідно з законодавством України, інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.
Якщо розглядати забезпечення інформаційної безпеки з точки зору держави, то для цього перш за все необхідно створити повнофункціональну інформаційну інфраструктуру та забезпечити її захист, скоординувати діяльність державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз ІБ, впровадження в дію та вдосконалення нормативно-правових актів щодо забезпечення ІБ.
Сьогодні проблема захисту інформації стає все більш і більш актуальною. Причому, оскільки поняття «безпека» є інтегральним, йдеться про збереженні будь-яких таємниць: персональних, комерційних, службових, державних, військових і т. п. Вирішення цієї проблеми в принципі неможливе без допомоги держави. Адже саме вона повинна створити і постійно підтримувати єдину систему органів, в обов'язки яких входили б як сам процес захисту інформації, так і надання допомоги в цьому приватним і юридичним особам. Крім того, необхідні структури, які займалися б тестуванням, стандартизацією і сертифікацією засобів забезпечення безпеки різних даних.
Звичайно, стану абсолютної захищеності у природі не буває, але щоб мінімізувати інформаційні ризики і потрібне гармонійне поєднання досягнень не лише у правовому регулюванні питань інформаційної безпеки чи розвитку інженерно-технічних засобів. Держава повинна комплексно підійти до даного питання, підтримуючи усі напрямки системи захисту інформації. А це сукупність: правових, організаційних, інженерно-технічних, програмно-апаратних, криптографічних, психологічних, страхових і інших заходів. Слабинка лише в одному якомусь аспекті може звести нанівець усі сильні сторони будь-якої системи захисту.
У більшості країн Західної Європи подібні програми діють вже давно. Деякі держави досягли великих успіхів, деякі - менших. У багатьох з них в організації системи захисту інформації виявляються унікальні, нікому не властивіші риси. Наприклад, Велика Британія, чи не найперша із європейських країн займатися проблемами захисту інформації, через що державна політика інформаційної безпеки спрямована на захист державної таємниці і іншої конфіденційної інформації, яка належала країні. При цьому безпеці комерційних і персональних даних приділяється значно менше уваги.
Багато в чому, система захисту інформації в конкретній державі залежить від її державного і територіального устрою, рівня технологічного і суспільного розвитку, історії, традицій, які склалися протягом певного періоду часу. Зокрема, це може впливати на переважну роль президента чи уряду у формуванні стратегії інформаційної безпеки, захист особистих даних людини з боку держави, рівень закритості інформації, яка потрібна для нормального функціонування країни, швидка здатність пристосову...
